Чи завжди сміливі мають щастя?

(за романом І.Багряного "Тигролови")

                Роман «Тигролови», котрий був написаний Іваном Багряним за чотирнадцять  днів, мав великий успіх і є відомим не лише в нашій країні, а й за її межами. Письменник не побоявся показати істинне обличчя тоталітарного режиму. Буквально з перших же рядків автор інтригує символічним образом дракона, який «вилетів з чорного пекла землі людоловів». Дракон – потяг, що перевозить в’язнів на каторжні роботи до Сибіру. Саме у цьому «ешелоні смерті» ми вперше зустрічаємось з головним героєм – Григорієм Многогрішним, правнуком відомого гетьмана Дем’яна Многогрішного, що у свій час боровся за незалежність України. Цим родинним зв’язком Багряний вказує на спадкоємність прагнення українців до власної свободи.

Життєве кредо головного героя – «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи. Григорій, не роздумуючи, зістрибує находу з потягу, не знаючи, що на нього чекає. «99 шансів проти одного було за те, що від нього залишаться самі шматки, але стрибнув».

На противагу, як противника головному персонажу, автор ставить  майора Медвина. Він уособлює в собі сталінські погляди, тоталітарного ката, людолова. Григорій стає для нього маренням, що безжально переслідує за гріховні діяння, погляд Многогрішного закарбувався в пам’яті енкаведиста. Ті очі забрали у нього спокій і сон.

Життя Многогрішного схоже на криваву гру  в рулетку: ніколи не знаєш у який момент скінчиться твоє життя. Головний герой постійно йде на ризик. У різноманітних ситуаціях розкриваються різні якості його характеру. Твердо можна сказати, він є гордою, сильною духом, вольовою особистістю. Він постійно бореться за право на життя і щастя, й одержує перемогу.

Так, я погоджуюсь з думкою Івана Багряного, сміливі мають щастя, але не завжди. Дехто не доживає до моменту, коли справджується та мрія, за котру він так бореться. За ці століття померло багато людей, що боролися за волю нашої держави, але так і не побачили її незалежною. Хоча, можливо, зараз вони споглядають на нас з небес… Але не впевнена, що вони щасливі. Не за таку незалежність вони полягли.